Плішинка

Плішинка

Плішинка

Михайло, вісімнадцятирічний хлопець, повільно йшов повз огорожу садка. Його терзали сумніви. Про секс він практично не думав, хоча деколи вранці і прокидався з мокрими трусами. Подобалися йому дівчинки — важко сказати, сам він на цьому не зациклювався.

Усім подобалися дівчинки і йому подобалися. Але про секс він не думав. На першому місці було навчання, на другому спорт.

Він не був ботаніком, він був компанійський хлопець, у нього було багато друзів. Тоді що він робив тут, в центрі міста, увечері, у гей-плешки?

Напевно, через друзів. Багато хто з них частенько бігали сюди, "стібатися над педики". Але всі розуміли, що часом жарти не так безневинні. Особливо після того, як один з них, Паша, притягнув наворочений мобільник, який не працював. Ясна річ, вкрав.

Михайло завжди сміявся над друзями та жартував над ними, мовляв, "хочете розробити очко". Жарти жартами, але поступово його стало долати бажання піти на Плешку, потусуватися. Чи не від бажання сексу, вже тим більше з яким-небудь старим пердуном або моральним виродком, бо інших там, за словами хлопців, не було.

Був кінець липня, хоч годинник і показували сім, але сонце ще було високо, його тепло було всеосяжним, але прохолодний вітерець, як провісник ночі, вже кружляв по вулицях, брязкаючи листям півсторічних кленів.

Миша зайшов у садок. Серце забилось в шаленому темпі. Він і сам не розумів, чого так хвилюється, ну, потусити тут годинку, інший і додому.

Боятися нічого, центр міста, народу тьма, світло як вдень.

Він сів на лавку і подивився по сторонах. Нічого цікавого не було. Навпаки сиділа парочка — хлопець і його подружка.

Вони щебетали нітрохи не гірше пташок. Поруч, на сусідній лаві сидів дідок і читав якийсь товстий журнал. Біля його ноги сидів спанієль.

Судячи з його вигляду, йому теж не було нудно. У самого монумента, який ділить садок на дві частини (умовно, звичайно) метушилися туристи, фотографуючись у всіляких ракурсах. Нічого цікавого.

Відсидівши так півгодини, Міші прийшла в голову думка, що всі справи вершаться з іншого боку монумента, де і народу менше, не так багато зайвих очей, та й штовханини. Міша попрямував туди.

Але й там, здавалося, все теж саме. Прогулюються люди, одні йдуть повільно, насолоджуючись моментом, інші мало не біжать. Треті, як той хлопець, що пройшов повз, окинувши Мішу поглядом, швидше за все всі свої справи зробили і тепер йдуть додому. Миша оцінив себе — трохи більше метр шістдесят, але досить гарний, коротко підстрижений, спортивний. Хоча останнє було помітно під блакитними джинсами і вільної червоною футболкою.

Втім, навіть роздягнувшись, він не виглядав би, скільки-небудь серйозно накоченим. Така вже у нього конституція.

Тут Міша зауважив старпер, пялівшегося на нього. Недбало одягнений, сивий, з лисиною і парою сальних вічко, якими він не тільки роздягав хлопця, але і трахкав, так, принаймні, здалося Мишкові. Але це виявилося половиною біди, дід став до нього наближатися.

Душі у хлопця все обірвалося, захотілося просто взяти і втекти.

— Привіт! — Пролунало зовсім поруч.

Миша повернувся. Поруч стояв хлопець, років двадцяти п’яти. Це був той самий хлопець, що щойно пройшов повз і пильно глянув на хлопця.

— Можна тебе пригостити? — І він простягнув хлопцеві морозиво.

Хоч і вчили Мішу не брати нічого у незнайомих, але зараз він простягнув руку і отримав холодний ріжок. Дідок ретирувався.

— Спасибі! — Відповів Мишко.

Це було спасибі не тільки за морозиво, а й за те, що вчасно з’явився.

— Може, підемо, сядемо, там є лавки, — сказав незнайомець.

Мишко знизав плечима, нічого проти він не маючи. Вони вийшли з садка з іншого боку, там дійсно стояли лавки.

— Давай знайомитися, чи що. Я Стас, Станіслав, але друзі звуть мене Стенлі, — вимовив хлопець, коли вони сіли.

— Мене Мишко. Але можна просто Міккі, — відповів Мишко.

Хлопець розсміявся.

— Як Міккі Маус. А що? Мишеня Міккі — це дуже не погано.

— Якщо чесно, я волів би кошеням, — посміхаючись, сказав Мишко.

На його обличчі проступив рум’янець від тієї свободи, а точніше фривольність, з якою вони вели розмову.

— Про кей, кошеня Міккі! Можна задати тобі дуже особисте питання?

— А чому б і ні!

— Скільки тобі років?

— А що?

— Та так!

— Вісімнадцять, — чесно відповів Мишко. І лукаво глянув на Стаса.

— Навіть якщо я тебе і трахну, то це нічого. Просто я думав, що ти старше.

— Хочеш лягти зі мною в ліжко? — Запитав Стас, пильно глянувши в обличчя Міші.

У того обличчя стало аж пунцовий. Вперше він наблизився до сексу так близько, вперше його оцінювали як об’єкт бажання, принаймні, так відкрито.

Міша глянув на Стаса, намагаючись зрозуміти, подобатися він йому чи ні, він і не припускав, що буде дивитися на хлопців як на сексуальний об’єкт. Стас був гарний. Високий, німого вище Міші, стрункий, здається, спортивний хлопець, коротке темне волосся. Його не псували навіть окуляри. А ці темно-сині джинси, із заниженою талією, ця квітчаста сорочка — безрукавка.

Він виглядав дуже навіть нічого.

— Ну, так як? Ти готовий? — Несподівано запитав він, — Чи тобі треба запитати у мами?

— Я, я не знаю. розумієш. у мене ще такого. ну загалом, я ще "хлопчик".

— Ти серйозно. — Він глянув на Мишка, того хоч зараз на сцену, вилитий синьйор-помідор.

— Fuck!

— Вибач.

— Та нічого, не бери в голову.

Вони сиділи на лавці, морозиво було з’їдено.

— Вибач, скажи, тебе заводять такі як я?

— А! Гм. Мені подобаються такі хлопці. ну, невеликі, що не качки. У клубах познайомитися з стоячою людиною просто не реально, та й по оголошеннях.

— А ти, чого заради ти сюди прийшов? — В питанні не було й тіні докору, швидше інтерес.

— Не знаю. тобто, я тобі подобаюся?

— Не подобався, я не став би тебе кадрити.

Міша дістав мобільник і зателефонував.

— Аллі, Паша! Привіт! Як життя. а ага. прикольно. Слухай, чого я дзвоню. пам’ятаєш, я говорив про одну. так, саме, так от, коротше, прикрашає мене, на ніч. Скажеш, що ми ходили на дискотеку. окей, ну, поки! — Стас дивився на Мишка здивовано, навіть рот відкрив. — Мам!

Привіт! Слухай, тут Паша мене на дискотеку зазиває, я хотів би піти. я не маленький. ну, мам. я обережно. да. да. обов’язково. спасибі!

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!