Краса і здоровий спосіб життя

Краса і здоровий спосіб життя

Краса і здоровий спосіб життя

Відповідно до теорії відомого російського вченого А.І. Опаріна життя на пла­неті виникла у водному середовищі. Без води життя немислиме: всі біохімічні реакції і фізіологічні процеси як в рослинах, так і у тварин орга­низмов, в тому числі і в людини, здійснюються за участю води.

Фізіологічне значення води для людини полягає в тому, що вода вхо­дит до складу всіх біологічних тканин. Як показали вчені, вода становить приблизно 60-70% маси тіла, а втрата 20-22% рідини призводить до смерті.

Вода міститься не тільки в рідких середовищах, але і в щільних утвореннях організму. Процентна кількість води в різних тканинах і органах можна представити таким чином: зубна емаль — 0,2, кістки — 22, жирова тканина — 30, біла речовина мозку — 70, печінка — 70, скелетні м’язи — 76, м’яз серця — 79, нирки — 83, сіра речовина мозку — 86, склоподібне тіло — 99.

Живій клітині вода потрібно для збереження структури і нормального функ­ционирования. Вважається, що вода виконує деяку общерегуляторную функцію на клітинному рівні з впливом практично на всі структури клітини. Вода не тільки бере участь в організації просторової структури біологічних мембран, а й активно впливає на що відбуваються в них процес­си.

Фізико-хімічна структура Йоди вивчена недостатньо. Вчені пред­вважають, що тала вода володіє особливою «льодоподібної» структурою, кото­раю відповідає структурі води всередині клітин і є, образно кажучи, «матрицею життя». Порушення цієї структури призводить до підвищення про­ницаемости клітинної мембрани.

Встановлено, що старіння організму свя­зано зі здатністю тканин утримувати воду. З віком її кількість в організмі зменшується. Спостереження показали, що полив сельскохозяйствен­вих рослин талою водою призводить до підвищення врожайності на 20%.

Відомо, що вода — універсальний розчинник. Внаслідок полярності молекул вона володіє найбільшою здатністю послаблювати зв’язки між годину­тіцамі, молекулами та іонами багатьох речовин. Це має значення для соле­вого обміну організму. Всмоктування солей в кишечнику можливо завдяки тому, що вони розчинені у волі. Поступаючи в кров, солі впливають на важней­шую біологічну константу організму — осмотичний тиск крові. Вола знижує осмотичний тиск, а солі його підвищують.

Вода виступає як основа кислотно-лужної рівноваги в організмі — найважливішого фак­тора, що визначає швидкість і напрямок багатьох біохімічних реакцій в тканинах і органах, так як у воді солі, кислоти і луги не тільки раство­ряются, а й диссоциируют. Вода бере участь у багатьох хімічних реакціях в організмі.

Вода є основною складовою частиною крові, секретів і екскретів орга­нізма. У зв’язку з цим важливою функцією води в організмі є транспорт в організм багатьох солей, мікроелементів і поживних речовин, наприклад вуглеводів і вітамінів. Одночасно вода бере участь у виведенні шлаків і токсичних вешеств з потом, сечею, слиною.

Велика роль води і в терморегуляції організму. Вода безперервно виділить­ється через нирки, легені, кишечник, шкіру, при цьому організм віддає в окру­нього середовища значна кількість тепла. Так, при випаровуванні поту чоло­століття втрачає близько 30% теплової енергії. Існує і контактний шлях отда­чі тепла при купанні у відкритих водоймах.

При визначенні оптимального питного режиму людину потрібно пам’ятати, що одним з механізмів саморегуляції питного режиму є спрага. Виникнення спраги пов’язано з водно-сольовим балансом в організмі і обумовлено порушенням осмотичного тиску. Зміна водно-елект­ролітние балансу порушує проникність клітинних мембран і змінює переміщення через них розчинених у воді речовин. Поява спраги служить першим сигналом зсуву водно-електролітного балансу в сторону повели­чення концентрації солей в тканинах і запуску механізму саморегуляції ос­мотіческого тиску. Зрушення осмотичного тиску компенсуються дея­ності нирок, легенів, шкіри, ендокринної системи, водно-електроліт­нимі депо печінки, м’язів та інших органів.

Однак регулююча роль у нормалізації водно-електролітного балансу належить нервовій системі, яка активізує або придушує всі ці процеси, одержуючи сигнали від осморецепторов, що знаходяться в тканинах і стінках судин.

Механізм формування спраги має одну особливість. Вчені показу­Чи, що суб’єктивне відчуття спраги включається дуже швидко і довго зі­що зберігаються, особливо при надмірному споживанні солей, що як би зашіщает людини від небезпечного для життя нестачі води. Зайве вміст рідини в організмі не викликає помітних суб’єктивних відчуттів.

У зв ‘­зи з цим перевантаження рідиною може призвести до порушення механізмів саморегуляції.

У звичайних умовах кількість випивається рідини не повинно переви­шать 1 — 1,5 л / сут. Додаткове продуктами харчування надходить 1 — 1,2 л води. Крім того, в результаті окислення харчових речовин утворюється до 0,5 л води. Таким чином, при номінальній фізичному навантаженні і в сприятливих кліматичних умовах організму людини потрібно близько Зл води. Одна­ко в жаркому кліматі і при важких фізичних навантаженнях втрата води через посиленого потовиділення може зрости до 10 і навіть 12 л / сут. Поряд з зневодненням в подібній ситуації особливо небезпечно виведення з організму великих кількостей солей калію і натрію, що може спричинити за собою Вира­женние зміни водно-електролітного балансу, порушення мембранних процесів і як наслідок судомну хвороба і незворотні зміни в серцевому м’язі та інших органах.

Профілактика таких несприятливих яіленій полягає в достатньому, відповідному втрат дробовому прийомі рідини, кухонної солі та препаратів калію.

Поряд із забезпеченням фізіологічних функцій організму вода має найважливіше гігієнічне значення і розглядається як провідний показу­тель санітарного благополуччя населення.

Доброякісна вода необхідна людині для підтримки чистоти тіла і загартовування, прибирання житла, приготування пиши і миття посуду, прання білизни, поливання вулиць і площ. Багато води витрачається на догляд за зелені­ми насадженнями. Москва витрачає більше 6 млн м 3 водопровідної води на добу, що становить понад 700 л на людину. Однак 30-40% води, що поставляється використовується на технологічні потреби.

Витрата води на 1 жителя в добу­ки для питних і господарсько-побутових потреб без урахування промислового по­требления складає в Санкт-Петербурзі, Києві — 400 л, у Тбілісі — 500 л, в Манчестері, Гамбурзі, Мюнхені — 200 л, в Глазго, Гельсінкі — 250 л. Лише в Римі водоспоживання дорівнює 1000 л на людину на добу. Це пояснюється не стільки споживанням води для особистих потреб, скільки безліччю декоратив­вих водойм і фонтанів у місті. Дана обставина зайвий раз’дока-показують серйозне естетичне значення води як містоутворюючого фактора.

Народногосподарське значення води полягає в тому, що питна вода — це, як правило, не тільки і не стільки природний фактор, скільки продукт виробництва, в отриманні якого бере участь велика армія інженерів, хи­Міков, біологів, лікарів, робітників. Існують величезні фабрики питної води — станції очистки. Природна вода стає питною лише після багатьох етапів перетворення — видобутку і транспортування, встановлення оп­ределенного, суворо регламентованого державою якості та контролю за цією якістю. У зв’язку з цими операціями ціна води стає доволь­але значною, а кількість води, використовуваної для промислових і сільськогосподарських потреб, постійно зростає. Вода є найціннішим технологічною сировиною.

Так, для отримання 1т гуми або 1 т алюмінію необхідно 1500 м 3 прісної води. При виплавці 1 т сталі витрачається близько 150 м 3 води, а на виробництво I т синтетичного волокна використовується 2000 м 3 цього найціннішого продукту.

Великі витрати доброякісної води і в сільськогосподарському вироб­водстве. Вирощування 1 т пшениці вимагає 1500 м 3. а 1 т рису — 4000 м 3 прес­ної води. Витрата води на виробництво 1т м’яса досягає 20000 м 3 води.

Кількість води, необхідне природній флорі та фауні, практично не піддається обліку.

Природні водойми широко використовуються в оздоровчих цілях для купання, загартовування, занять спортом. Разом з тим вода залишається і важливим лікувальним фактором: хороший ефект дають різноманітні фізіотерапевт­етичні водні процедури, а бальнеологія використовує цілющі властивості ми­ральних вод і грязей.

Виключно велика роль водного фактору в поширенні, различ­вих як інфекційних, так і неінфекційних хвороб. Це питання вимагає найбільш пильної уваги.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!