Компресійний перелом в поперековому відділі хребта

Компресійний перелом в поперековому відділі хребта

Компресійний перелом в поперековому відділі хребта

Компресія — це здавлювання. Відповідно, компресійний перелом — це пошкодження кісткових структур внаслідок їх здавлювання. Як правило, даний вид травми відзначається в хребті.

Причому в переважній більшості випадків відзначається компресійний перелом хребта поперекового відділу. Адже саме поперек бере на себе максимальне навантаження, і тому найбільшою мірою схильна травматизації.

Механізм

Хребетний стовп людини складається з структурних елементів — хребців. Поперековий відділ хребта налічує 5 хребців. Анатомічні особливості поперекових хребців полягають в тому, що вони мають масивну передню частину — тіло.

Завдяки цьому людина може підтримувати себе у вертикальному положенні і легше переносить фізичні навантаження.

Сила деяких зовнішніх впливів може перевищувати міцність хребців. Або ж ця міцність настільки низька, що хребці ламаються при незначних навантаженнях. Причому при компресійному переломі ушкоджується саме тіло хребця.

Для того щоб розвинувся компресійний перелом, необхідно, щоб надмірна осьова навантаження на поперековий відділ хребта поєднувалася з різким згинанням.

При цьому передні краї тіл хребців тиснуть один на одного. Кісткова тканина тіл хребців стискається і руйнується. У поздовжньому розрізі тіло зламаного хребця має вигляд трикутника, або клина. Вершина цього трикутника звернена кпереди, а широка основа заду, в просвіт спинномозкового каналу.

При сильних пошкодженнях зламана частина може дислокуватися в сторону цього каналу. У цьому і полягає головна небезпека даних травм, оскільки велика вірогідність пошкодження спинного мозку.

Причини

Основною причиною, по якій розвиваються переломи хребта в поперековому відділі — це травми. Як правило, це падіння на місці, падіння з висоти на поперек, на таз або на ноги, або ж сильні поштовхи, удари. Такі переломи нерідкі на виробництві або під час занятті спортом.

Як вже говорилося, у виникненні травм поперекового відділу хребта велику роль грає зниження міцності кісткової тканини хребців. Часта причина подібного зниження цієї міцності — остеопороз, або патологічне розрідження кісткової тканини. Остеопороз розвивається через дефіцит кальцію в кістках внаслідок неповноцінного харчування, порушення травлення і обміну речовин.

Зараз ця патологія настільки поширена, що її називають хворобою століття.

Ще одна з причин компресійних переломів — це важкі захворювання, що ведуть до деструкції кісткової тканини всього хребта, і попереку в тому числі. Це пухлини хребта. туберкульоз, сифіліс. Слід також зазначити, що при деформаціях поперекового відділу (сколіоз, патологічний лордоз) ризик компресійних переломів підвищується.

Симптоми

Основним симптомом компресійного перелому попереку, як і будь-який інший травми, є біль. Біль інтенсивна, різка, часом нестерпний. При переломах внаслідок важких захворювань біль може розвиватися поступово, інтенсивність її набагато менше, ніж при травмах здорового хребта.

Правда, пухлинний процес практично завжди супроводжується вираженим больовим синдромом.

Зовнішнім ознакою травми поперекового відділу є набряк м’яких тканин, шкірні садна в місці сопрікос6новенія з травмуючим агентом. Нерідко перелом в поперековому відділі поєднується з іншими не менш важкими травмами — переломами кісток тазу, ушкодженнями нирок, травматичними розривами судин і нервів.

У цьому плані найбільшу небезпеку становить компресійний перелом поперекового відділу зі зміщенням хребців. При цьому фрагменти хребців дислокуються в бік спинномозкового каналу і можуть травмувати спинний мозок і спинномозкові нерви. Виникає т.зв. спинальна травма.

Вона характеризується глибокими порушеннями чутливості і рухів в тазу і в нижніх кінцівках. При повному анатомічному розриві спинного мозку і нервових волокон розвивається повний параліч нижньої частини тіла. І це є незворотнім. Але забої спинного мозку теж протікають важко з тривалими чутливими і руховими розладами.

Крім паралічу спинальна травма проявляється втратою контролю над тазовими органами і гіпотонією в момент травми внаслідок рефлекторного розширення артерій поперекового відділу. Слід нагадати, що спинний мозок простягається не на всю довжину спинномозкового каналу, а лише до 1-го — 2-го поперекового хребця. Далі йдуть до м’язів і органам нервові волокна зібрані в пучок — кінський хвіст.

Пошкодження кінського хвоста теж призводить до спінальної травми з відповідними наслідками.

Діагностика

Діагностика компресійних переломів хребта в поперековому відділі не представляє труднощів. Ще на догоспітальному етапі при візуальному огляді можна виявити перелом за характером травми і скаргами пацієнта. А видима деформація хребта в поперековому відділі не залишає на цей рахунок жодних сумнівів.

Наявність або відсутність спінальної травми перевіряється теж просто — потрібно всього лише попросити потерпілого поворушити ногами і перевірити шкірну чутливість за допомогою стерильної голки. Якщо чутливість і рухи в нижніх кінцівках збережені, все не так вже й погано. Якщо ж ні, то можна з великою часткою впевненості говорити про спінальної травми.

В умовах стаціонару обов’язково проводять рентгенографію поперекового відділу. Причому знімки роблять як мінімум в 2 проекціях (прямій та боковій), а іноді і в 3 (ще й проміжна, під кутом 450). Зараз з’явилися більш сучасні діагностичні методи, що володіють 1000% достовірністю — це комп’ютерна томографія та ядерний магнітний резонанс.

Лікування

Схожа стаття:

Лікування компресійних переломів хребта починається вже на етапі транспортування. Саме від того, як буде транспортований пацієнт в лікувальний заклад, в чималому ступені буде залежати його подальший стан. Неграмотне і часте перекладання, неправильна переноска на носилках можуть посилити тяжкість стану.

Більше того, через пошкодження спинного мозку кістковими уламками тіл хребців може розвинутися спинальна травма навіть у тих випадках, якщо її спочатку не було.

Пацієнт повинен транспортуватися ні сидячи, ні на боці або на животі, а лежачи на спині, прямо, з витягнутими вздовж тулуба кінцівками. Носилки повинні бути рівними і жорсткими, що виключають прогин хребта. Через брак таких підійде дерев’яний щит.

Відповідальний момент — перекладання.

Перекладатися пацієнт повинен групою осіб не менше 3 осіб. Перекладають заходять з одного боку до лежачого потерпілому. При цьому тіло потерпілого обережно підводиться на бік зі сторони, протилежної тій, з якою зайшли надають допомогу особи. Під піднесений тулуб і кінцівки акуратно заводяться носилки. У цей момент бажано візуально досліджувати травмовану поперекову область, після чого тіло рівно і акуратно вкладається.

При транспортуванні вниз по похилій поверхні, наприклад, по сходовому прольоту, травмований повинен просуватися ногами вперед.

У стаціонарі показаний суворий постільний режим. Не ускладнений зміщенням хребців і спінальної травмою перелом зростається приблизно через 2-3 тижнів. У ослаблених і строків цей період затягується. Протягом лікувального курсу вводять знеболюючі ліки, загальнозміцнюючі, імуностимулюючі засоби, вітаміни, препарати кальцію.

При сильному зсуві хребців і спінальної травми показано хірургічне втручання — проводять реконструктивні пластичні операції на поперековому відділі хребетного стовпа.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!