Кісти нирки

Кісти нирки

Кісти нирки

Кіста нирки являє собою аномальне структурне утворення округлої форми, обмежене сполучнотканинною капсулою, всередині якого міститься рідина. Спочатку кіста нирки розвивається з сегменту одного з ниркових канальців, проте у міру збільшення в розмірах і накопичення секрету вона від’єднується.

Класифікація кіст нирки

Розрізняють вроджені кісти (у тому числі генетично обумовлені) і набуті кісти. Кісти можуть бути поодинокими (т.зв. солітарна кіста) і множинними, при цьому при ураженні однієї нирки говорять про мультікістоз нирки, а якщо патологія вражає обидві нирки – про поликистозе нирок. Залежно від характеру

вмісту кісти можуть бути серозними, геморагічними або інфікованими (при розвитку запального процесу). Кісти також класифікують з урахуванням розташування: вони можуть бути кортикальними, субкапсулярних, інтрапаренхімнимі, окололоханочнимі або мультилокулярні.

Придбані кісти нирки виявляються за різними даними приблизно у 30-40% пацієнтів віком старше 50 років. Полікістоз нирок, тобто множинне двобічне ураження нирок із заміщенням її тканини кістами різної величини зустрічається відносно часто (жінки хворіють частіше за чоловіків) і є

спадковою патологією. Мультікістоз нирки (одностороннє ураження) є рідко зустрічається аномалією.

Клінічні прояви кіст нирки

Проста одиночна ниркова кіста, розміри якої не великі, в більшості випадків ніяк не проявляється і виявляється випадково під час проведення УЗД. Якщо внаслідок збільшення в розмірах кіста починає

здавлювати сечовід або балії нирки, у хворого можуть з’явитися тупі ниючі болі в області нирки на стороні поразки.

У разі приєднання інфекції у хворого виникають симптоми пієлонефриту – загальна слабкість, підвищення температури тіла, ниючі болі в попереку, прискорене, нерідко хворобливе сечовипускання. м’язові і суглобові болі. При лабораторному дослідженні в сечі виявляються лейкоцити, можуть з’явитися еритроцити і циліндри.

При розвитку хронічної ниркової недостатності у хворого з’являється загальна слабкість, спрага, частішає сечовипускання і збільшується кількість сечі (поліурія), підвищується рівень артеріального тиску, в сечі з’являються еритроцити (гематурія). Кіста великих розмірів може здавлювати не тільки ниркові балії або сечоводи, але і судини, що з часом призводить до ішемії і поступової атрофії ураженої нирки.

Діагностика

При постановці діагнозу враховуються скарги хворого. При множинних кістах нирки при пальпації збільшені в розмірі, мають горбисту поверхню. Лабораторні методи виявляють: в крові — анемію, зменшення вмісту білка, підвищення рівня сечовини і креатиніну; в сечі — лейкоцитурію, гематурію, можуть виявлятися гіалінові циліндри, знижується питома вага сечі (ознака формування хронічної ниркової недостатності).

Основним діагностичним методом для виявлення кіст нирки є ультразвукове дослідження нирок. Саме УЗД дозволяє встановити локалізацію, розміри, кількість кіст, а також виявляє їх зв’язок з сусідніми органами.

Якщо виникає необхідність у проведенні додаткового обстеження (наприклад, при проведенні диференціальної діагностики з пухлинами нирки), застосовують контрастні рентгенологічні методи — ангіографію, екскреторну урографію. На відміну від новоутворення, кіста нирки проявляється як безсудинних зона.

Лікування

Одиночна проста кіста нирки додаткового лікування не вимагає, хворому рекомендується щорічно

проходити обстеження (УЗД нирок) і уникати переохолодження, інфекційних захворювань. Необхідність проведення лікування виникає у разі розвитку ускладнень захворювання – при розвитку пієлонефриту або хронічної ниркової недостатності. Потрібно зауважити, що можливості консервативного лікування кіст нирок досить обмежені і зводяться до компенсації виникаючих відхилень (запалення, анемія, артеріальна гіпертензія, порушення екскреторної функції нирок).

При великих неускладнених кістах, які здавлюють прилеглі тканини, можливе проведення пункційного спорожнення кісти (ігніпунктура).

За свідченнями виконуються також вилущування (енуклеація) кісти, резекція кісти або нирки, у разі тотального кістозного ураження нирки проводиться видалення нирки (нефректомія) з подальшою трансплантацією нирки. Останнім часом зазначені операції проводяться лапараскопічної, що сприяє кращій переносимості операцій, скороченню післяопераційного відновного періоду, меншою травматичності і зниженню кількості післяопераційних ускладнень.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!