Ігрова залежність (ігроманія)

Ігрова залежність (ігроманія)

Ігрова залежність (ігроманія)

СТАДІЇ ігрової залежності (ігроманія)

Людина, неупереджено ставиться до гри, сприймає її як засіб розваги. Такі люди грають епізодично, від випадку до випадку. Ставки роблять маленькі, разові. Виграючи зазвичай йдуть.

Програш надовго відбиває бажання грати.

1-а стадія ігроманії. — Початок формування ігрової залежності, проявляється в посиленні бажання грати. При цьому боротьби мотивів «грати — не грати» ще немає, і людина може відмовитися грати навіть за наявності бажання.

Проте ніякого усвідомлення залежності немає, тому частота ігор росте. Ставки теж ростуть. Ігрові сеанси подовжуються.

2-я стадія ігроманії. — Ігроманії все рідше вдається вольовим зусиллям заборонити собі грати. З’являється і стає напруженою боротьба мотивів «грати — не грати». Ігрові сеанси все більш подовжуються і збільшується частота ігор.

Сама гра стає нестримною. Виграш тут же пускається в гру. Поведінка визначають зростаючий азарт і ілюзії ігромана: віра в свою успішність, везіння, фарт і щасливий випадок. Ігроман будує свої системи гри, виділяє «щасливі» комбінації цифр або зображень. Ігровий процес обростає ритуалами, забобонами.

Третій стадія ігроманії. — На цій стадії ігрова залежність настільки сильна, що боротьби мотивів вже немає. Все життя зводиться до гри. Ігроман готовий грати щодня і необмежений час, у перервах між грою він живе в ігрових фантазіях.

Гроші сприймаються як символ гри. Коротшає період утримання і збільшується тривалість гри. Бажання грати практично нездоланно.

Мета гри — сама гра, незважаючи ні на великі борги, ні на можливість програшу.

Наслідки ігрової залежності.

  • Зниження рівня особистості.
  • Великий грошовий борг.
  • Розпад сім’ї.
  • Втрата друзів.
  • Втрата соціального статусу.
  • Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!