Гіперактивна дитина

Гіперактивна дитина

Гіперактивна дитина

Основними проявами гіперактивності є дефіцит уваги, імпульсивність і підвищена рухливість дитини. За даними досліджень, він зустрічається у 49% дошкільнят і молодших школярів. А це означає, що в класі, де в середньому вчиться 2527 чоловік, є один, а то й два гіперактивних дитини.

З проявами гіперактивності батьки можуть зіткнутися вже з перших днів життя дитини. Діти погано, неспокійно сплять, багато плачуть, під час неспання дуже рухливі, порушено; чутливі до всіх зовнішніх подразників світла або шуму. Саме гіперактивні діти часто вистрибують з колясок на очах матері, виламують прути ліжечок, перекидають на себе чайник з окропом. У 45 років дитина не здатна зосередитися на одному занятті, його увагу розсіяно: наприклад, йому не вистачає терпіння дослухати до кінця казку або грати в тихі ігри, що вимагають концентрації уваги.

Дитина не може ні хвилини спокійно сидіти на стільці, совається, шумить.

Батьки не випадково кажуть, що до їхніх дітей немов прикріпили моторчик, і ті готові бігати і стрибати цілодобово. Але вважати, що це всього лише наслідок великого запасу енергії у дитини, неправильно. Це розрядка, яка необхідна дитині через особливості його організму.

До того ж гіперактивність часто супроводжується неспокійними рухами, химерністю моторики та надмірної запальністю дитини.

Ситуація посилюється в дитячому садку, а пізніше і в школі. Заняття вимагають посидючості, а дитина крутиться-вертиться, шумить, відволікає інших дітей. При високому рівні інтелектуального розвитку він вчиться на трійки, а на уроках йому нудно.

Через свою імпульсивності дитина часто потрапляє в різні переробки, діє, не подумавши, в результаті чого щоденник рясніє зауваженнями вчителів, а відносини з однокласниками не складаються.

Звичайно, синдром гіперактивності з порушенням уваги не виникає на порожньому місці. Його зачатки з’являються ще до появи дитини на світ. Причинами можуть стати будь-які проблеми під час вагітності та пологів, які супроводжуються внутрішньоутробною гіпоксією (нестачею кисню).

Йдеться про загрозу викидня, асфіксії, використанні під час пологів допоміжних засобів (наприклад, щипців), стрімких або, навпаки, тривалих травматичних пологах, курінні під час вагітності. Інфекції та інтоксикації в перші роки життя малюка теж можуть обернутися гіперактивністю. Існує також і генетична схильність.

В основі гіперактивності лежить мінімальна мозкова дисфункція (ММД). Саме через неї у дітей виникають труднощі у навчанні. В даний час нейропсихологами, нейрофізіологами, біологами ведуться дослідження ММД і гіперактивності. Вони, як правило, виявляють порушення структурно-функціональної організації лівої півкулі, незрілість лобно-гиппокампального системи мозку (саме вона відповідає за регуляцію рівня уваги), низький психічний тонус, підвищену виснаженість. Саме через цих порушень дитина настільки рухливий, імпульсивний, але при цьому неуважний. Відзначено, що до підліткового віку підвищена рухова активність зникає, а ось неуважність та імпульсивність, навпаки, можуть прогресувати.

Крім того, дослідження показали, що гіперактивні діти часто відчувають труднощі з листом і промовою, проголошенням складних слів, скоромовок.

Батьки нерідко зазнають труднощів при спілкуванні з гіперактивними дітьми. Деякі прагнуть дисциплінарними методами перемогти непослух сина чи дочки збільшують навантаження, суворо карають за провини. Інші обирають шлях вседозволеності і надають дитині повну свободу дій. При визначенні оптимальної лінії поведінки з дитиною батьки часто губляться. Звичайно, різні ситуації вимагають різних рішень.

Але в першу чергу батьки повинні зрозуміти, що їх чадо настільки активності не зло їм і не тому, що не хоче правильно поводитися. Дитина надходить так ненавмисно, тому батьківські емоційні сплески нападки, лайка і погрози можуть тільки нашкодити. Ряд загальних рекомендацій дають психологи.

Для гіперактивної дитини дуже важлива конкретна постановка завдань. Якщо ви хочете, щоб малюк виконав якесь прохання, то її формулювання має бути гранично ясною і точною, що складається приблизно з десяти слів. Не варто давати кілька завдань відразу, наприклад, йди до своєї кімнати, збери іграшки, потім помий руки і приходь обідати.

Дитина навряд чи сприйме таку тираду, і його увагу просто перемкнеться на що-небудь інше. Краще послідовно просити виконати кожне вказівку.

Виконання завдання має бути обмежена конкретними часовими рамками. Про зміну виду діяльності дитині потрібно повідомити заздалегідь за 1015 хвилин, а про закінчення терміну виконання завдання нехай його сповістить будильник або таймер.

Забороняючи дитині що-небудь, краще уникати слів немає і не можна. У будь-якій ситуації слід розмовляти спокійно, не на підвищених тонах.

Усні інструкції варто підкріплювати візуально. Це може бути план-календар або барвистий щоденник, куди ви разом з дитиною будете записувати час прийому їжі, виконання домашніх завдань, прогулянок і сну.

Своєчасне звернення до фахівців психологам, неврологів, дефектологам необхідно, це допомагає повністю впоратися з проблемою гіперактивності дитини.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!